УкрСибБанк відсвяткував свою 18-ту річницю дуже помпезно :-)
Феєрверк був на весь Київ.
І
хоч, наскільки я розуміла, основною, плановою аудиторією для нього були
власне учасники корпоративної вечірки, яка відбувалася в ресторані на
березі Дніпра, на Трухановому острові, здається, - але народу зібралося
вдосталь.
Прийшли навіть міліціонери: перегородити з обох боків доступ на парковий міст :-)
Ясна
річ, тих, що прорвалися було багато. Серед них і я ;-) Але нагальні
обставини змусили рватися мене далі і назад на міст я вже дістатися не
змогла.
Дивилася з пляжу Труханова по коліна в Дніпрі :-)
Інакше
- заважали численні фотолюбителі, які інтенсивно знимкували цю в
буквальному розумінні яскраву подію. Фотографи зайняли "ярус"
"по-кісточки". Тому я мусіла зайти ще глибше. Вода тепла була, але за
годину ноги вже змерзли. Почали, за традицією. з запізеннням на хвилин
40, тому до кінця салютів я таки не витримала і виповзла на берег.
В принципі. я такого ажіотажу не чекала.
З острова набережна, всіяна людьми нагадала мені бандерлогів на аудієнції в пітона Каа з відомого радянського мультфільму.
Народ був у захваті.
Феєрверки закликали свистом, супроводжували вигуками і зойками.
Одна дівчина, з якою я мала нещастя стати поруч, нестямно верещала "мамочко!" впродовж усього дійства.
Я б, чесно кажучи. воліла, аби вона від захоплення оніміла. Але не судилося... :-)
Додому натовп плив...
Я випливла з нього до метро надто пізно.
Тому довелося пертися пішки дол самісінького дому.
Добралася - страх сказати коли!
Асфальт на дорозі дрібніший,
ніжніший
від тротуарного
шини
машин
дорожчі,
ніж людські ноги...
Феєрверк був на весь Київ.
І
хоч, наскільки я розуміла, основною, плановою аудиторією для нього були
власне учасники корпоративної вечірки, яка відбувалася в ресторані на
березі Дніпра, на Трухановому острові, здається, - але народу зібралося
вдосталь.
Прийшли навіть міліціонери: перегородити з обох боків доступ на парковий міст :-)
Ясна
річ, тих, що прорвалися було багато. Серед них і я ;-) Але нагальні
обставини змусили рватися мене далі і назад на міст я вже дістатися не
змогла.
Дивилася з пляжу Труханова по коліна в Дніпрі :-)
Інакше
- заважали численні фотолюбителі, які інтенсивно знимкували цю в
буквальному розумінні яскраву подію. Фотографи зайняли "ярус"
"по-кісточки". Тому я мусіла зайти ще глибше. Вода тепла була, але за
годину ноги вже змерзли. Почали, за традицією. з запізеннням на хвилин
40, тому до кінця салютів я таки не витримала і виповзла на берег.
В принципі. я такого ажіотажу не чекала.
З острова набережна, всіяна людьми нагадала мені бандерлогів на аудієнції в пітона Каа з відомого радянського мультфільму.
Народ був у захваті.
Феєрверки закликали свистом, супроводжували вигуками і зойками.
Одна дівчина, з якою я мала нещастя стати поруч, нестямно верещала "мамочко!" впродовж усього дійства.
Я б, чесно кажучи. воліла, аби вона від захоплення оніміла. Але не судилося... :-)
Додому натовп плив...
Я випливла з нього до метро надто пізно.
Тому довелося пертися пішки дол самісінького дому.
Добралася - страх сказати коли!
Асфальт на дорозі дрібніший,
ніжніший
від тротуарного
шини
машин
дорожчі,
ніж людські ноги...
Мітки: думки про суспільство
Новіша публікація Старіша публікація Головна сторінка
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)

0 коментарі:
Дописати коментар