Оскільки вся моя лектура дуже несистемна, випадкова, доривча, то ж не дивно, що статтю Забужко "ТЕМА З ВАРІЯЦІЯМИ" в газеті "Столичные новости" за липень 2003 року я надибала тільки нині. Стаття, безперечно, класна! і цікава, і правдива...
...Багато в кому, на жаль, я не просто помічаю те, на що вона вказує... ("невіру в будь-які мотиви людських учинків, окрім безпосередньо-корисливих"),
а - і це ще прикріше - бачу тенденцію тяжіння до цього, бачу втрату
раніше притаманного принаймні гіпотетичного ідеалізму; бачу
зацикленість на "матеріальних цінностях"... Чи я раніше того не
помічала? чи раніше їм то не так гостро стояло? чи раніше вони так щиро
надіялися, що держава таки зосередиться на вдоволенні матеріальних
потреб населення, а коли вона - хто б сумнівався - зосередилася на не
зовсім суспільних благах (та хто їх там взагалі зна, на чому вони
зосереджені?!) - тоді те питання стало їм як наріжний камінь поперек
горла! Не знаю...

Але коли я кажу,
наприклад, що мені дуже бракує невиданих державою словників
(тлумачного, етимологічного, не кажучи вже про двомовні...
спеціалізовані...) мене, переважно, обривають і заводять про нелади в
політиці, про якісь економічні показники, мовляв, спершу це треба
налагодити, а тоді вже книжки якісь "дрюкувати"... А коли згадаю
художню літературу!!!.... "Виданням якоїсь-там однієї книжки ситуацію не виправиш (- Так не одної ж! і стотисячними накладами!) - Без різниці! ...Все одно не виправиш..." Отак-от... приблизно... не зовсім дослівно... А чим же, власне, виправиш - то вже інша розмова...


Однак, я не про те...

У
цій статті знову натрапляю на критичне зауваження Ліні Костенко (перше
- ну, тобто для мене перше, бо хронологічно якраз навпаки - в "Notre
Damme"; там О.З. закидає Л.К., що Хмельницького в "Берестечку"
зобразила таким собі мало не примітивним селюком, плаксивим, питущим і
... безпорадним чи що...; ну, тут я нічого не можу ні заперечити, ні
погодитися... прочитання цього роману-у-віршах так і залишилося у мене
"в планах"; зрештою, надрукованим я його не зустрічала (хоч, можливо,
погано шукала, а знайшовши в електронному варіанті - заспокоїлась і
шукати перестала... Тільки-от прочитати - з духом чомусь не
зібралася...)

Я взагалі люблю
читати радше "в традиційний спосіб" і встих отих ґаджетів на кшталт
palm-book сприймати не хочу ;) Може й зручно, але... хай я буду
старомодна, та книгу гортати в руках - приємніше! ; хоч і з екрана
багато доводиться читати... Але цілий ррроман електронний - мої очі
навряд чи осилили б...


Так от, у цій статті п. Забужко зазначає (побіжно, для люстрації), що в "Марусі Чурай" авторка демонструє
приголомшливу необізнаність із найелементарнішими засадами
християнського віровизнання і .. з психологією людини XVII століття
.

Ну
сумніваюся, що це обґрунтовано... І від того моє розчарування ще
більше! Мало того, що твір, який мені так подобався, який я напам'ять
знала - недосконалий, бо бракує йому достеменності... То, в принципі,
не так і суттєво... Страшно те, що я ж цього ніяким чином не помітила,
читаючи!!! Я не уявляю, яка саме там невідповідність.
Тобто, я не здатна критично оцінити цей твір, бо не маю на те належних знань.
Не освіта в мене - а суцільна прогалина!


Шкода,
рамки статті п. Забужко не дозволяли навіть у дужках уточнити, чим саме
хибують герої поеми Ліни Костенко... Та й, ясна річ, не її то справа -
вчити
нас історії!!!
Видать, треба було, з постанням незалежності, різко провести переатестацію всіх дипломів вищої освіти! ;)
Принаймні,
з отих загальних для всіх фахів дисциплін - історії, мови... Щоби
привести , ну, і відповідні курси попередньо провести... Щоби виправити
вивихи освіти. :-D

... Ет, багато чого треба було, чого так і не провели, не зробили...

0 коментарі:

Новіша публікація Старіша публікація Головна сторінка