недавно читала в одному ЖЖ (який регулярно читаю, але "френдом" якого не є, тому радше не називатиму... тим більше, що авторство не так і суттєве; та й суть не так і авторська)
...так от, читала, що та людина тішиться як слон (с). коли їй дають/пропонують всілякі знижки, дисконтні картки і т.п. Ну а хто не тішиться, нє? ;)
а нині на портмоне.ком, коли я оплачувала якісь там рахунки, мені запропонувало взяти участь в опитуванні, мовляв для покращення сервісу... ну, як завжди...
і я зрозуміла, що слонячість моя клінічна
:))
я тішуся, як слон, навіть в таких випадках! справді надіючись, що мою думку врахують і мені (а може і ще комусь) стане краще, легше, зручніше....


*мається на увазі опитування ТІЛЬКИ тих служб/ресурсів, послугами яких я вже користуюся

нещодавно в одній спільноті ЖЖ (ua_etymology) проходило опитування стосовно правописних змін
"П’ятнадцять проблемних пунктів, які найчастіше зустрічаються в проектах реформування української літературної норми."

Серед цих пунктів був і про
відмінювання іншомовних слів на (кіно, метро, депо, казино)

я проголосувала "впровадити як паралельний варіант" (ну... на разі ;) )
...а потім задумалася... в реформаторських проектах (чи проєктах) пропонується відмінювати їх за парадигмою 2ї відміни... ну як ім. сер. роду на -о, (хоча є ще ж на -е, -у... про них не опитувалося)
а в побуті, коли я, мої знайомі-родичі-тощо відмінюють (в якійсь мірі "по приколу", а в якійсь для зручності-зрозумілості) - то відмінюємо за парадигмою 1ї відміни... себто, як ім. жін.роду

- проведеш мене до метри?

- ти на метру чи на тролейбус?


- я так об'їлась рагою!


- такої смачної раги я ще не їла...


ясно, що неграмотністю хвалитися не випадає... але...
і ще ясніше, що ніхто не пропонує (тим більше я!) внести-затвердити такі-ось зміни... але...

...отаке-от але ))

Сьогодні в Києві в кінотеатрі "Кінопалац" розпочинається фестиваль "Дні польського кіно в Україні". Відкривається він допрем'єрним показом фільму Кшиштофа Зануссі "Серце на долоні" ("Serce na dłoni") Вхід, ясна річ, тільки для запрошених. А мене ніхто не запорсив :(
Щоправда, цілком імовірно, що мій переклад тут зовсім не використано. Я ж бо перекладала на дубляж, а тут - як сказали в кінотеатрі - фільм демонстуватиметься з субтитрами. (яка саме студія робила субтитри - ніде не написано; зрештою, в нас цього практично ніколи не вказують).

Конкурс піаністів ім. Горовиця перенесли на наступний рік. Коштів забракло. А владі хоч би гикнулося з цього приводу. Мовчать, як заціпило. Президент навіть не скористався нагодою уряд у цьому звинуватити, як це він взяв останнім часом собі за моду... Що б не сталося - а він тільки вмиває рук... які нічого не крали. Змиває "майно, яке до них налипло" - за чиїмсь дотепним висловом?
Ну, жарти жартами, але реакції від Президента не було ніякої. Це така неважлива подія?

Я розумію, "винні" справді міністерство культури (себто, начебто - уряд) і міське управління культури і мистецтв - які є організаторами Конкурсу... Але навіть якби Президент справді ніяк не міг вплинути на ситуацію, мав би хоч прокоментувати.

От конкурс Євробачення його увага не оминула. Він настільки зворушився, що навіть "удостоїв" Кіркорова звання "народний артист України". (Докотилися.)
А конкурс імені Горовиця емоцій у нього чомусь не викликав.
В принципі, навряд чи можна сподіватися на інтерес до культури від людини, яка на офіційних зустрічах послуговується терміном (перепрошую) "жопа".

Чи може, Віктор Андрійович так вчадів од "вонючого газу", що вже не здатен притомно реагувати?

...Можливо, якби він дивився не Євробачення, а ходив на концерти в рамках конкурсу піаністів, то не було б у нас цього безкультур'я, яким так щедро (і Щиро!тм) пан Президент нас частує .

... і я собі думаю: кого ж справді з двох хамів вартувало обрати у 2004 році?...

"Свідки Єгови" такі тепер всюдисущі, що навряд чи кому цікаво буде читати про них, та все ж...

(Те, що вони уміють бути нав'язливими - теж ні для кого не секрет.)


Отож, верталася я сьогодні електричкою з Коростеня до Києва, і до мене підсіла жінка. Буцімто зацікавилася, що це я читаю. Вочевидячки, тільки для того, щоб у відповідь відкрити мені, що єдина книга, яку варто читати - це Біблія. А все решта - то людське і від лукавого.


Мої делікатні натяки на те, що книжку я читаю, бо вона мені цікава, не похитнули її усвідомлення своєї просвітницької мети (чи радше місіонерського покликання).

Однак, суть не в тім... Дала вона мені, як годиться, кілька їхніх брошурок. Оскільки, їхати вже залишалося недовго (вийшла вона в Ірпіні), я розміркувала, що заглиблюватися в мою книгу вже й не варт, нема коли. Думаю, погортаю ті брошурки, а книжку вже - в спокійній домашній обстановці.

І надибала таке ("Сторожевая башня" від 01.06.2008).


...Історія, в принципі, стандартна. Про навернення підлітка, який "був наркоманом і вів злочинний спосіб життя", до Бога.


Вразили ж мене міркування цього "неофіта".
Його рідний брат і більшість його друзів, які не полишили той спосіб життя, уже повмирали. Його ж, мовляв, від цього порятувало Знання з Божого Слова.
І тепер він "з нетерпінням чекає того часу, коли він насолоджуватиметься нескінченним життям ув обіцяному Богом новому світі".

???!!!
І ні слова про те, що там йому бракуватиме брата!
(По ідеї, брат, який не навернувся, не отримає усих цих божих дарів, не потрапить до цього "нового світу").
Як же він "насолоджуватиметься" без брата?
Оце житиме вічно - і ні разу йому серце не стиснеться болем від того, що брата нема з ним? І ніколи-ніколи не буде?! Усе життя не буде!
А стиснутися-то болем не може.
Бо ж сказано в Откровенні (21:4), що "ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше..."

...А він з нетерпінням чекає... Ну бо хіба ж ми сторожі нашим братам?

..."телебачення і вдень, і вночі, дорогі
глядачі..." - констатується в якісь сучасні попсовій пісеньці...
Виявляється, мало "і вдень, і вночі"!
І виявляється не тільки це.
Виявляється, що є у нас "Державна програма впровадження цифрового телебачення і радіомовлення в Україні"!
(цікаво, а як там державна програма з видавництва творів класиків? словників? є?)
І от, 26 листопада Нацрада, кажуть, подала цю програму на затвердження уряду.
І на впровадження це має піти 6 млрд. грн. З них, щоправда, державних коштів тільки половина, решта - заплатить населення.
Цікаво, скільки держава виділила на видавництво книг в цьому році?
А в інші роки? А за всі 17?

При
чому!! "малозахищеним верствам населення" планують стопроцентно
компенсувати витрати на "засоби приймання цифрового сигналу". Ба! Яка
турбота!
Як мінімальну зарплату довести до прожиткового мінімуму - то не вистачало;
і абсурд формулювання нікого не бентежив!
А що люди без телевізора лишаться - це проблема.

А як же! Весь світ цифрове ТВ має - а ми як село затуркане!

А чого ж ви не глянете, що весь світ має, скажімо, ті ж словники!
І такі, і сякі - на вибір!
(Варто зайти в Французький центр, чи в Британську раду...)

Та де! Ми ж на євровікна дивилися, на рами - чого нам всередину зазирати?

Оскільки вся моя лектура дуже несистемна, випадкова, доривча, то ж не дивно, що статтю Забужко "ТЕМА З ВАРІЯЦІЯМИ" в газеті "Столичные новости" за липень 2003 року я надибала тільки нині. Стаття, безперечно, класна! і цікава, і правдива...
...Багато в кому, на жаль, я не просто помічаю те, на що вона вказує... ("невіру в будь-які мотиви людських учинків, окрім безпосередньо-корисливих"),
а - і це ще прикріше - бачу тенденцію тяжіння до цього, бачу втрату
раніше притаманного принаймні гіпотетичного ідеалізму; бачу
зацикленість на "матеріальних цінностях"... Чи я раніше того не
помічала? чи раніше їм то не так гостро стояло? чи раніше вони так щиро
надіялися, що держава таки зосередиться на вдоволенні матеріальних
потреб населення, а коли вона - хто б сумнівався - зосередилася на не
зовсім суспільних благах (та хто їх там взагалі зна, на чому вони
зосереджені?!) - тоді те питання стало їм як наріжний камінь поперек
горла! Не знаю...

Але коли я кажу,
наприклад, що мені дуже бракує невиданих державою словників
(тлумачного, етимологічного, не кажучи вже про двомовні...
спеціалізовані...) мене, переважно, обривають і заводять про нелади в
політиці, про якісь економічні показники, мовляв, спершу це треба
налагодити, а тоді вже книжки якісь "дрюкувати"... А коли згадаю
художню літературу!!!.... "Виданням якоїсь-там однієї книжки ситуацію не виправиш (- Так не одної ж! і стотисячними накладами!) - Без різниці! ...Все одно не виправиш..." Отак-от... приблизно... не зовсім дослівно... А чим же, власне, виправиш - то вже інша розмова...


Однак, я не про те...

У
цій статті знову натрапляю на критичне зауваження Ліні Костенко (перше
- ну, тобто для мене перше, бо хронологічно якраз навпаки - в "Notre
Damme"; там О.З. закидає Л.К., що Хмельницького в "Берестечку"
зобразила таким собі мало не примітивним селюком, плаксивим, питущим і
... безпорадним чи що...; ну, тут я нічого не можу ні заперечити, ні
погодитися... прочитання цього роману-у-віршах так і залишилося у мене
"в планах"; зрештою, надрукованим я його не зустрічала (хоч, можливо,
погано шукала, а знайшовши в електронному варіанті - заспокоїлась і
шукати перестала... Тільки-от прочитати - з духом чомусь не
зібралася...)

Я взагалі люблю
читати радше "в традиційний спосіб" і встих отих ґаджетів на кшталт
palm-book сприймати не хочу ;) Може й зручно, але... хай я буду
старомодна, та книгу гортати в руках - приємніше! ; хоч і з екрана
багато доводиться читати... Але цілий ррроман електронний - мої очі
навряд чи осилили б...


Так от, у цій статті п. Забужко зазначає (побіжно, для люстрації), що в "Марусі Чурай" авторка демонструє
приголомшливу необізнаність із найелементарнішими засадами
християнського віровизнання і .. з психологією людини XVII століття
.

Ну
сумніваюся, що це обґрунтовано... І від того моє розчарування ще
більше! Мало того, що твір, який мені так подобався, який я напам'ять
знала - недосконалий, бо бракує йому достеменності... То, в принципі,
не так і суттєво... Страшно те, що я ж цього ніяким чином не помітила,
читаючи!!! Я не уявляю, яка саме там невідповідність.
Тобто, я не здатна критично оцінити цей твір, бо не маю на те належних знань.
Не освіта в мене - а суцільна прогалина!


Шкода,
рамки статті п. Забужко не дозволяли навіть у дужках уточнити, чим саме
хибують герої поеми Ліни Костенко... Та й, ясна річ, не її то справа -
вчити
нас історії!!!
Видать, треба було, з постанням незалежності, різко провести переатестацію всіх дипломів вищої освіти! ;)
Принаймні,
з отих загальних для всіх фахів дисциплін - історії, мови... Щоби
привести , ну, і відповідні курси попередньо провести... Щоби виправити
вивихи освіти. :-D

... Ет, багато чого треба було, чого так і не провели, не зробили...

... мабуть, найстрашніше - втратити здатність співчувати...

логічно... в Голодомор найбільше вижило неспочутливих...
з кредом "бережи власну шкуру - дери сусідську"

тому
не дивно, що комусь стає "совісті", скажімо, встановлювати мінімальну
заробітну плату нижче тим же "кимось"-таки встановленого прожиткового
мінімуму

а собі, очевидно, брати кілька тих "мінімумів", тверезо оцінюючи, реально потрібну для прожиття суму...

Оце на днях замислилася... що ж абревіатура спілки наших українських письменників звучить "спу"... дитячо-розмовний варіант слова "спати" в 1й особі однини теперішнього часу.

Мабуть, варто би створити альтернативу "НЕ СПІМО"
... Скажімо...
"Нова Естетська Спілка Письменників та Інших Мистецьких Особистостей"

... можна ще Експериментальна... Егалітарна... абощо
головне - не спати :)

У людей прописка в „мозгах”...

Бо чого б вони ще так нападалися на приїжджих до Києва??

А як же „право” на вільне пересування? і вільний вибір місця проживання?

А дзуськи!

свідомість людей закрита.


Як вовче стадо вищиряють зуби на „чужаків”
Дикі люди...

Правду
мені сказала восени 2004 року суддя Голосіївського районного суду пані
Шевченко (імені й по-батькові уже й не пам’ятаю): Верховний Суд собі прийняв (рішення про відміну прописки), а насправді воно не так...
Усе як було так і є....
цитуючи, хоч, можливо, не зовсім дослівно (все-таки майже 4 роки минуло!),
я не просто констатую правову реальність, яку мені показати хотіла п. Шевченко...
Головне тут реальність не правова, а ментальна.

Чи то влада їх так "розпропагувала"...
чи то людям так не вистачає повноправного почуття власності...

але люди на інтернет-форумах справді вірять, що приїжджі чи не найбільша проблема Києва...

„І ще,прошу пом'ятати,що кияни думають про тих, хто не має право голосу, а нагло приперся і живе в нашій міській громаді.”
( коментар ___ doc_77 на блозі Тетяни Монтян від 26.05.2008 10:02)

... Прочитала тут кілька статей про українську мову, її давність, її милозвучність...
І дійшла висновку:

Мова - не засіб спілкування,
а основний спосіб існування!

Нещодавно вичитала, що лікар царської сім'ї Романових Боткін
добровільно залишився з ними і був разом з ними розстріляний. А от
московска церква не зачислила його до святих на рівні з усією
імператорською сім'єю.

...Як так??
Імператорську сім'ю заслала влада, на розстріл вели конвоїри, а цього
лікаря - тільки внутрішнє почуття обов'язку! Чи ж є більша святість?!

УкрСибБанк відсвяткував свою 18-ту річницю дуже помпезно :-)
Феєрверк був на весь Київ.
І
хоч, наскільки я розуміла, основною, плановою аудиторією для нього були
власне учасники корпоративної вечірки, яка відбувалася в ресторані на
березі Дніпра, на Трухановому острові, здається, - але народу зібралося
вдосталь.

Прийшли навіть міліціонери: перегородити з обох боків доступ на парковий міст :-)
Ясна
річ, тих, що прорвалися було багато. Серед них і я ;-) Але нагальні
обставини змусили рватися мене далі і назад на міст я вже дістатися не
змогла.

Дивилася з пляжу Труханова по коліна в Дніпрі :-)
Інакше
- заважали численні фотолюбителі, які інтенсивно знимкували цю в
буквальному розумінні яскраву подію. Фотографи зайняли "ярус"
"по-кісточки". Тому я мусіла зайти ще глибше. Вода тепла була, але за
годину ноги вже змерзли. Почали, за традицією. з запізеннням на хвилин
40, тому до кінця салютів я таки не витримала і виповзла на берег.

В принципі. я такого ажіотажу не чекала.
З острова набережна, всіяна людьми нагадала мені бандерлогів на аудієнції в пітона Каа з відомого радянського мультфільму.
Народ був у захваті.
Феєрверки закликали свистом, супроводжували вигуками і зойками.
Одна дівчина, з якою я мала нещастя стати поруч, нестямно верещала "мамочко!" впродовж усього дійства.
Я б, чесно кажучи. воліла, аби вона від захоплення оніміла. Але не судилося... :-)
Додому натовп плив...
Я випливла з нього до метро надто пізно.
Тому довелося пертися пішки дол самісінького дому.

Добралася - страх сказати коли!

Асфальт на дорозі дрібніший,
ніжніший
від тротуарного
шини
машин
дорожчі,
ніж людські ноги...

*
Звісно. я не лінгвіст і знати напевне не можу...
Це так "раптові спалахи гіпотетичних здогадів" ;-)

а може виявитися, що я слушно вгадала. Тільки в такому разі, думаю, сама
версія нікого не здивує, бо буде, мабуть, вже давно пояснена справжнім
дослідником :-)

... мені здається, рос. слова "долг", "задолжать" - це, так би мовити, "підміна понять"...
Був
борг. І казали щось типу: "ти вже мені борг задовжав", себто задовго не
виплачуєш, довго тягнеш із виплатою... Отак і пішло...


Надибала в інтернеті - випадково - корисний ресурс: "Мисленне древо". :-)
Створений він для "сприяння розвитку гуманітарної науки та освіти в Україні шляхом запровадження комп'ютерних технологій".
Проект
включає в себе наукові праці з історії, археології, краєзнавства тощо.
Переважно на СД з оригінальним програмним забезпеченням, яке також
розробили автори проекту. Воно так і зветься "Мисленне древо".


Є тут і літературні твори. Зокрема "Енциклопедія життя і творчості Лесі Українки".
Проект,
я так зрозуміла, ще не зовсім завершений, окремі твори й матеріали
готуються до публікації, але й так добре, що проект діє.

Бо дуже мало творів Лесі Українки зараз друкуються. Катастрофічно мало!
І переважно ті, що зі шкільної програми.
Про
повне видання творів чи, наприклад, "Хронологію життя і творчості Лесі
Українки" Ольги Косач-Кривинюк, яку я так мріяла би прочитати - взагалі
можна не заїкатися. :-(


А тут
окремі твори навіть подаються не тільки за радянським багатитомником
1975 року, де трапляються пропуски, а й за автографами.


Також
на сайті опубліковано "Слово о полку Ігоревім" (що його автори
називають "джерелом свого натхнення") - давньоруський текст, російські,
білоруський (Янки Купала) та український (Максима Рильського) переклади.


Як добре, що є люди, які роблять такі важливі і цікаві матеріали доступними!
Я б сказала, що вони повністю відповідають своєму лозунгу "Ми робимо Україну - українською!" Достойна справа :-)

Як пише автор іще одного інтернет-ресурсу (Книгосховища):
"Сканер в руках українця — переможна наступальна зброя в боротьбі за українську мову" ;-)
... і за освіту, й культуру - можна додати. :-)

щодо принципу "добровільної примусовості" в медицині

А ще дивують методи, які застосовуються для забезпечення поголовної вакцинації населення.
Хоча відова від щеплення допускається (п. 18 Документу z0666-06 від 03.02.2006)
але наслідком її може бути недопуск до навчання в школі, до сесії в університеті (це я з власного досвіду знаю).
Мабуть,
саме це малося на увазі у цьому законі під "роз'ясненнями наслідків
такої відмови", що їх мед.працівник має надати особі. що відмовляється
від щеплення.

Оце і є свобода вибору?
Для чого, питається, перед щепленням
попереджати людину (п.2.1. z0668-06) про можливі побічні ефекти - хіба не для того,
щоб вона могла відмовитися йти на такий ризик??

Ні! Для того, щоб
тих, хто не згодився добровільно, заставити примусово!

щодо принципу "добровільної примусовості" в медицині

У зв'язку зі скандальними щепленнями проти кору та краснухи трохи проштудіювала законодавство.
Цікаво стало :-)
І що ж?
Так, про цю вакцину, від якої постраждало стільки людей, кажуть,
що вона неякісна, не сертифікована і не проходила в Україні клінічних досліджень.
Мабуть, саме тому "ефект" такий масовий.
Але!
Ознайомившись із документами, які регламентують це питання, знайшла список можливих поствакцинальних реакцій. (
Документ z0668-06 від 03.02.2006)
При чому, в законі сказано, що вакцинальні реакції можуть виникати у 5-30% щеплених!!!

Їх чомусь названо "допустимим".

ось список цих реакцій для вакцин проти кору та краснухи:

  • Підвищення температури до 39 град.С.
  • Підвищення температури більше 39 град. С (сильна загальна).
  • Температура, яка не зареєстрована в медичній документації.
  • Біль, набряк м'яких тканин >50 мм, гіперемія у місці введення >80 мм, інфільтрат >20 мм (сильна місцева).
  • Лімфоаденопатія.
  • Головний біль.
  • Дратівливість, порушення сну.
  • Висипання неалергічного генезу.
  • Анорексія, нудота, біль у животі, диспепсія, діарея.
  • Катаральні явища.
  • Міальгія, артралгія.
І це тільки "реакції"! а є ж іще "ускладнення".
(НА ЖАЛЬ, в документі не вказано, у якого відсотку щеплених можуть такі ускладнення виникати)

список можливих ускладнень місля вакцини проти кору та краснухи:
  • Анафілактичний шок та анафілактоїдні реакції.
  • Алергічні реакції (набряк Квінке, висипка типу кропивниці, синдром Стівенса-Джонсона, Лайела).
  • Гіпотензивний-гіпореспонсивний
    синдром (гостра серцево-судинна недостатність, гіпотонія, зниження
    тонусу м'язів, короткочасне порушення або втрата свідомості, судинні
    порушення в анамнезі).
  • Артрити.
  • Судоми фебрильні.
  • Менінгіти/енцефаліти.
  • Анестезія/парестезія.
  • Синдром Гійєна-Барре (полірадікулоневрит).
  • Паротит, орхіт.
  • Тромбоцитопенія.
Я не лікар, щоб судити, наскільки це серйозні хвороби, але все одно список вражає!
враховуючи, що менінгіт й енцефаліт є захворюваннями головного мозку.

Мене, особисто, дивує, що препарати з таким списком можливих побічних ефектів є загально-обов"язковими.

Так, звісно, існують протипоказання проти щеплень.
Ними
можуть бути певні хвороби або алергічні реакції на кокретний
вакцинальний препарат чи один із його компонентів. А також ускладнення
від попередніх доз щеплення (більшість щеплень проводяться в кілька
етапів)
Однак, алергію, а тим більше ускладнення можна виявити тільки спробувавши препарат!

А що, коли ускладнення від цієї першої спроби призведе до смертельного випадку?
Що тоді?!
Знову - "одиничний випадок - не причина..."??!!!

А як же! Смерть одного задля порятунку мільйонів!
Благородство медицини.
...тільки чому тим загиблим від щеплень героям пам'ятники не ставлять?

А конкретній людині від чого краще померти:
  • від ускладнень, викликаних, наприклад, краснухою
чи
  • від ускладнень викликаних щепленням проти краснухи?

"Винятково велике значеннятворчості Лесі Українки в історії української літератури полягає втому, що вона збагатила українську поезію новими темами й мотивами;досконало володіючи катренами й октавами, сонетами й ориґінальнимистрофічними будовами, використовуючи гексаметр, верлібр, п'ятистоповийвірш тощо, вона збагатила строфіку, ритміку й метрику українськоїпоезії..." (матеріал з Вікіпедії)

І чому основну увагу приділяють таки формі, а не змістові?
Он як розписали чим конкретно збагатила вона ритміку і строфіку, а тем і мотивів не називають...

Новіші публікації Старіші публікації Головна сторінка