Публікації
Оскільки вся моя лектура дуже несистемна, випадкова, доривча, то ж не дивно, що статтю Забужко "ТЕМА З ВАРІЯЦІЯМИ" в газеті "Столичные новости" за липень 2003 року я надибала тільки нині. Стаття, безперечно, класна! і цікава, і правдива...
Однак, я не про те...
У
цій статті знову натрапляю на критичне зауваження Ліні Костенко (перше
- ну, тобто для мене перше, бо хронологічно якраз навпаки - в "Notre
Damme"; там О.З. закидає Л.К., що Хмельницького в "Берестечку"
зобразила таким собі мало не примітивним селюком, плаксивим, питущим і
... безпорадним чи що...; ну, тут я нічого не можу ні заперечити, ні
погодитися... прочитання цього роману-у-віршах так і залишилося у мене
"в планах"; зрештою, надрукованим я його не зустрічала (хоч, можливо,
погано шукала, а знайшовши в електронному варіанті - заспокоїлась і
шукати перестала... Тільки-от прочитати - з духом чомусь не
зібралася...)
Я взагалі люблю
читати радше "в традиційний спосіб" і встих отих ґаджетів на кшталт
palm-book сприймати не хочу ;) Може й зручно, але... хай я буду
старомодна, та книгу гортати в руках - приємніше! ; хоч і з екрана
багато доводиться читати... Але цілий ррроман електронний - мої очі
навряд чи осилили б...
Так от, у цій статті п. Забужко зазначає (побіжно, для люстрації), що в "Марусі Чурай" авторка демонструє
приголомшливу необізнаність із найелементарнішими засадами
християнського віровизнання і .. з психологією людини XVII століття.
Ну
сумніваюся, що це обґрунтовано... І від того моє розчарування ще
більше! Мало того, що твір, який мені так подобався, який я напам'ять
знала - недосконалий, бо бракує йому достеменності... То, в принципі,
не так і суттєво... Страшно те, що я ж цього ніяким чином не помітила,
читаючи!!! Я не уявляю, яка саме там невідповідність.
Тобто, я не здатна критично оцінити цей твір, бо не маю на те належних знань.
Не освіта в мене - а суцільна прогалина!
Шкода,
рамки статті п. Забужко не дозволяли навіть у дужках уточнити, чим саме
хибують герої поеми Ліни Костенко... Та й, ясна річ, не її то справа -
вчити нас історії!!!
Видать, треба було, з постанням незалежності, різко провести переатестацію всіх дипломів вищої освіти! ;)
Принаймні,
з отих загальних для всіх фахів дисциплін - історії, мови... Щоби
привести , ну, і відповідні курси попередньо провести... Щоби виправити
вивихи освіти. :-D
... Ет, багато чого треба було, чого так і не провели, не зробили...
...Багато в кому, на жаль, я не просто помічаю те, на що вона вказує... ("невіру в будь-які мотиви людських учинків, окрім безпосередньо-корисливих"),
а - і це ще прикріше - бачу тенденцію тяжіння до цього, бачу втрату
раніше притаманного принаймні гіпотетичного ідеалізму; бачу
зацикленість на "матеріальних цінностях"... Чи я раніше того не
помічала? чи раніше їм то не так гостро стояло? чи раніше вони так щиро
надіялися, що держава таки зосередиться на вдоволенні матеріальних
потреб населення, а коли вона - хто б сумнівався - зосередилася на не
зовсім суспільних благах (та хто їх там взагалі зна, на чому вони
зосереджені?!) - тоді те питання стало їм як наріжний камінь поперек
горла! Не знаю...
Але коли я кажу,
наприклад, що мені дуже бракує невиданих державою словників
(тлумачного, етимологічного, не кажучи вже про двомовні...
спеціалізовані...) мене, переважно, обривають і заводять про нелади в
політиці, про якісь економічні показники, мовляв, спершу це треба
налагодити, а тоді вже книжки якісь "дрюкувати"... А коли згадаю
художню літературу!!!.... "Виданням якоїсь-там однієї книжки ситуацію не виправиш (- Так не одної ж! і стотисячними накладами!) - Без різниці! ...Все одно не виправиш..." Отак-от... приблизно... не зовсім дослівно... А чим же, власне, виправиш - то вже інша розмова...
а - і це ще прикріше - бачу тенденцію тяжіння до цього, бачу втрату
раніше притаманного принаймні гіпотетичного ідеалізму; бачу
зацикленість на "матеріальних цінностях"... Чи я раніше того не
помічала? чи раніше їм то не так гостро стояло? чи раніше вони так щиро
надіялися, що держава таки зосередиться на вдоволенні матеріальних
потреб населення, а коли вона - хто б сумнівався - зосередилася на не
зовсім суспільних благах (та хто їх там взагалі зна, на чому вони
зосереджені?!) - тоді те питання стало їм як наріжний камінь поперек
горла! Не знаю...
Але коли я кажу,
наприклад, що мені дуже бракує невиданих державою словників
(тлумачного, етимологічного, не кажучи вже про двомовні...
спеціалізовані...) мене, переважно, обривають і заводять про нелади в
політиці, про якісь економічні показники, мовляв, спершу це треба
налагодити, а тоді вже книжки якісь "дрюкувати"... А коли згадаю
художню літературу!!!.... "Виданням якоїсь-там однієї книжки ситуацію не виправиш (- Так не одної ж! і стотисячними накладами!) - Без різниці! ...Все одно не виправиш..." Отак-от... приблизно... не зовсім дослівно... А чим же, власне, виправиш - то вже інша розмова...
Однак, я не про те...
У
цій статті знову натрапляю на критичне зауваження Ліні Костенко (перше
- ну, тобто для мене перше, бо хронологічно якраз навпаки - в "Notre
Damme"; там О.З. закидає Л.К., що Хмельницького в "Берестечку"
зобразила таким собі мало не примітивним селюком, плаксивим, питущим і
... безпорадним чи що...; ну, тут я нічого не можу ні заперечити, ні
погодитися... прочитання цього роману-у-віршах так і залишилося у мене
"в планах"; зрештою, надрукованим я його не зустрічала (хоч, можливо,
погано шукала, а знайшовши в електронному варіанті - заспокоїлась і
шукати перестала... Тільки-от прочитати - з духом чомусь не
зібралася...)
Я взагалі люблю
читати радше "в традиційний спосіб" і встих отих ґаджетів на кшталт
palm-book сприймати не хочу ;) Може й зручно, але... хай я буду
старомодна, та книгу гортати в руках - приємніше! ; хоч і з екрана
багато доводиться читати... Але цілий ррроман електронний - мої очі
навряд чи осилили б...
Так от, у цій статті п. Забужко зазначає (побіжно, для люстрації), що в "Марусі Чурай" авторка демонструє
приголомшливу необізнаність із найелементарнішими засадами
християнського віровизнання і .. з психологією людини XVII століття.
Ну
сумніваюся, що це обґрунтовано... І від того моє розчарування ще
більше! Мало того, що твір, який мені так подобався, який я напам'ять
знала - недосконалий, бо бракує йому достеменності... То, в принципі,
не так і суттєво... Страшно те, що я ж цього ніяким чином не помітила,
читаючи!!! Я не уявляю, яка саме там невідповідність.
Тобто, я не здатна критично оцінити цей твір, бо не маю на те належних знань.
Не освіта в мене - а суцільна прогалина!
Шкода,
рамки статті п. Забужко не дозволяли навіть у дужках уточнити, чим саме
хибують герої поеми Ліни Костенко... Та й, ясна річ, не її то справа -
вчити нас історії!!!
Видать, треба було, з постанням незалежності, різко провести переатестацію всіх дипломів вищої освіти! ;)
Принаймні,
з отих загальних для всіх фахів дисциплін - історії, мови... Щоби
привести , ну, і відповідні курси попередньо провести... Щоби виправити
вивихи освіти. :-D
... Ет, багато чого треба було, чого так і не провели, не зробили...
... мабуть, найстрашніше - втратити здатність співчувати...
логічно... в Голодомор найбільше вижило неспочутливих...
з кредом "бережи власну шкуру - дери сусідську"
тому
не дивно, що комусь стає "совісті", скажімо, встановлювати мінімальну
заробітну плату нижче тим же "кимось"-таки встановленого прожиткового
мінімуму
а собі, очевидно, брати кілька тих "мінімумів", тверезо оцінюючи, реально потрібну для прожиття суму...
логічно... в Голодомор найбільше вижило неспочутливих...
з кредом "бережи власну шкуру - дери сусідську"
тому
не дивно, що комусь стає "совісті", скажімо, встановлювати мінімальну
заробітну плату нижче тим же "кимось"-таки встановленого прожиткового
мінімуму
а собі, очевидно, брати кілька тих "мінімумів", тверезо оцінюючи, реально потрібну для прожиття суму...
Оце на днях замислилася... що ж абревіатура спілки наших українських письменників звучить "спу"... дитячо-розмовний варіант слова "спати" в 1й особі однини теперішнього часу.
Мабуть, варто би створити альтернативу "НЕ СПІМО"
... Скажімо...
... можна ще Експериментальна... Егалітарна... абощо
головне - не спати :)
Мабуть, варто би створити альтернативу "НЕ СПІМО"
... Скажімо...
"Нова Естетська Спілка Письменників та Інших Мистецьких Особистостей"
... можна ще Експериментальна... Егалітарна... абощо
головне - не спати :)
У людей прописка в „мозгах”...
Бо чого б вони ще так нападалися на приїжджих до Києва??
А як же „право” на вільне пересування? і вільний вибір місця проживання?
А дзуськи!
свідомість людей закрита.
Як вовче стадо вищиряють зуби на „чужаків”
Дикі люди...
Правду
мені сказала восени 2004 року суддя Голосіївського районного суду пані
Шевченко (імені й по-батькові уже й не пам’ятаю): Верховний Суд собі прийняв (рішення про відміну прописки), а насправді воно не так...
Усе як було так і є....
цитуючи, хоч, можливо, не зовсім дослівно (все-таки майже 4 роки минуло!),
я не просто констатую правову реальність, яку мені показати хотіла п. Шевченко...
Головне тут реальність не правова, а ментальна.
Чи то влада їх так "розпропагувала"...
чи то людям так не вистачає повноправного почуття власності...
але люди на інтернет-форумах справді вірять, що приїжджі чи не найбільша проблема Києва...
„І ще,прошу пом'ятати,що кияни думають про тих, хто не має право голосу, а нагло приперся і живе в нашій міській громаді.”
( коментар ___ doc_77 на блозі Тетяни Монтян від 26.05.2008 10:02)
Бо чого б вони ще так нападалися на приїжджих до Києва??
А як же „право” на вільне пересування? і вільний вибір місця проживання?
А дзуськи!
свідомість людей закрита.
Як вовче стадо вищиряють зуби на „чужаків”
Дикі люди...
Правду
мені сказала восени 2004 року суддя Голосіївського районного суду пані
Шевченко (імені й по-батькові уже й не пам’ятаю): Верховний Суд собі прийняв (рішення про відміну прописки), а насправді воно не так...
Усе як було так і є....
цитуючи, хоч, можливо, не зовсім дослівно (все-таки майже 4 роки минуло!),
я не просто констатую правову реальність, яку мені показати хотіла п. Шевченко...
Головне тут реальність не правова, а ментальна.
Чи то влада їх так "розпропагувала"...
чи то людям так не вистачає повноправного почуття власності...
але люди на інтернет-форумах справді вірять, що приїжджі чи не найбільша проблема Києва...
„І ще,прошу пом'ятати,що кияни думають про тих, хто не має право голосу, а нагло приперся і живе в нашій міській громаді.”
( коментар ___ doc_77 на блозі Тетяни Монтян від 26.05.2008 10:02)
... Прочитала тут кілька статей про українську мову, її давність, її милозвучність...
І дійшла висновку:
І дійшла висновку:
Мова - не засіб спілкування,
а основний спосіб існування!
а основний спосіб існування!
Нещодавно вичитала, що лікар царської сім'ї Романових Боткін
добровільно залишився з ними і був разом з ними розстріляний. А от
московска церква не зачислила його до святих на рівні з усією
імператорською сім'єю.
...Як так??
Імператорську сім'ю заслала влада, на розстріл вели конвоїри, а цього
лікаря - тільки внутрішнє почуття обов'язку! Чи ж є більша святість?!
добровільно залишився з ними і був разом з ними розстріляний. А от
московска церква не зачислила його до святих на рівні з усією
імператорською сім'єю.
...Як так??
Імператорську сім'ю заслала влада, на розстріл вели конвоїри, а цього
лікаря - тільки внутрішнє почуття обов'язку! Чи ж є більша святість?!
УкрСибБанк відсвяткував свою 18-ту річницю дуже помпезно :-)
Феєрверк був на весь Київ.
І
хоч, наскільки я розуміла, основною, плановою аудиторією для нього були
власне учасники корпоративної вечірки, яка відбувалася в ресторані на
березі Дніпра, на Трухановому острові, здається, - але народу зібралося
вдосталь.
Прийшли навіть міліціонери: перегородити з обох боків доступ на парковий міст :-)
Ясна
річ, тих, що прорвалися було багато. Серед них і я ;-) Але нагальні
обставини змусили рватися мене далі і назад на міст я вже дістатися не
змогла.
Дивилася з пляжу Труханова по коліна в Дніпрі :-)
Інакше
- заважали численні фотолюбителі, які інтенсивно знимкували цю в
буквальному розумінні яскраву подію. Фотографи зайняли "ярус"
"по-кісточки". Тому я мусіла зайти ще глибше. Вода тепла була, але за
годину ноги вже змерзли. Почали, за традицією. з запізеннням на хвилин
40, тому до кінця салютів я таки не витримала і виповзла на берег.
В принципі. я такого ажіотажу не чекала.
З острова набережна, всіяна людьми нагадала мені бандерлогів на аудієнції в пітона Каа з відомого радянського мультфільму.
Народ був у захваті.
Феєрверки закликали свистом, супроводжували вигуками і зойками.
Одна дівчина, з якою я мала нещастя стати поруч, нестямно верещала "мамочко!" впродовж усього дійства.
Я б, чесно кажучи. воліла, аби вона від захоплення оніміла. Але не судилося... :-)
Додому натовп плив...
Я випливла з нього до метро надто пізно.
Тому довелося пертися пішки дол самісінького дому.
Добралася - страх сказати коли!
Асфальт на дорозі дрібніший,
ніжніший
від тротуарного
шини
машин
дорожчі,
ніж людські ноги...
Феєрверк був на весь Київ.
І
хоч, наскільки я розуміла, основною, плановою аудиторією для нього були
власне учасники корпоративної вечірки, яка відбувалася в ресторані на
березі Дніпра, на Трухановому острові, здається, - але народу зібралося
вдосталь.
Прийшли навіть міліціонери: перегородити з обох боків доступ на парковий міст :-)
Ясна
річ, тих, що прорвалися було багато. Серед них і я ;-) Але нагальні
обставини змусили рватися мене далі і назад на міст я вже дістатися не
змогла.
Дивилася з пляжу Труханова по коліна в Дніпрі :-)
Інакше
- заважали численні фотолюбителі, які інтенсивно знимкували цю в
буквальному розумінні яскраву подію. Фотографи зайняли "ярус"
"по-кісточки". Тому я мусіла зайти ще глибше. Вода тепла була, але за
годину ноги вже змерзли. Почали, за традицією. з запізеннням на хвилин
40, тому до кінця салютів я таки не витримала і виповзла на берег.
В принципі. я такого ажіотажу не чекала.
З острова набережна, всіяна людьми нагадала мені бандерлогів на аудієнції в пітона Каа з відомого радянського мультфільму.
Народ був у захваті.
Феєрверки закликали свистом, супроводжували вигуками і зойками.
Одна дівчина, з якою я мала нещастя стати поруч, нестямно верещала "мамочко!" впродовж усього дійства.
Я б, чесно кажучи. воліла, аби вона від захоплення оніміла. Але не судилося... :-)
Додому натовп плив...
Я випливла з нього до метро надто пізно.
Тому довелося пертися пішки дол самісінького дому.
Добралася - страх сказати коли!
Асфальт на дорозі дрібніший,
ніжніший
від тротуарного
шини
машин
дорожчі,
ніж людські ноги...
Новіші публікації Старіші публікації Головна сторінка
Підписатися на:
Дописи (Atom)