Публікації
..."телебачення і вдень, і вночі, дорогі
глядачі..." - констатується в якісь сучасні попсовій пісеньці...
Виявляється, мало "і вдень, і вночі"!
І виявляється не тільки це.
Виявляється, що є у нас "Державна програма впровадження цифрового телебачення і радіомовлення в Україні"!
(цікаво, а як там державна програма з видавництва творів класиків? словників? є?)
І от, 26 листопада Нацрада, кажуть, подала цю програму на затвердження уряду.
І на впровадження це має піти 6 млрд. грн. З них, щоправда, державних коштів тільки половина, решта - заплатить населення.
Цікаво, скільки держава виділила на видавництво книг в цьому році?
А в інші роки? А за всі 17?
При
чому!! "малозахищеним верствам населення" планують стопроцентно
компенсувати витрати на "засоби приймання цифрового сигналу". Ба! Яка
турбота!
Як мінімальну зарплату довести до прожиткового мінімуму - то не вистачало;
і абсурд формулювання нікого не бентежив!
А що люди без телевізора лишаться - це проблема.
А як же! Весь світ цифрове ТВ має - а ми як село затуркане!
А чого ж ви не глянете, що весь світ має, скажімо, ті ж словники!
І такі, і сякі - на вибір!
(Варто зайти в Французький центр, чи в Британську раду...)
Та де! Ми ж на євровікна дивилися, на рами - чого нам всередину зазирати?
глядачі..." - констатується в якісь сучасні попсовій пісеньці...
Виявляється, мало "і вдень, і вночі"!
І виявляється не тільки це.
Виявляється, що є у нас "Державна програма впровадження цифрового телебачення і радіомовлення в Україні"!
(цікаво, а як там державна програма з видавництва творів класиків? словників? є?)
І от, 26 листопада Нацрада, кажуть, подала цю програму на затвердження уряду.
І на впровадження це має піти 6 млрд. грн. З них, щоправда, державних коштів тільки половина, решта - заплатить населення.
Цікаво, скільки держава виділила на видавництво книг в цьому році?
А в інші роки? А за всі 17?
При
чому!! "малозахищеним верствам населення" планують стопроцентно
компенсувати витрати на "засоби приймання цифрового сигналу". Ба! Яка
турбота!
Як мінімальну зарплату довести до прожиткового мінімуму - то не вистачало;
і абсурд формулювання нікого не бентежив!
А що люди без телевізора лишаться - це проблема.
А як же! Весь світ цифрове ТВ має - а ми як село затуркане!
А чого ж ви не глянете, що весь світ має, скажімо, ті ж словники!
І такі, і сякі - на вибір!
(Варто зайти в Французький центр, чи в Британську раду...)
Та де! Ми ж на євровікна дивилися, на рами - чого нам всередину зазирати?
Оскільки вся моя лектура дуже несистемна, випадкова, доривча, то ж не дивно, що статтю Забужко "ТЕМА З ВАРІЯЦІЯМИ" в газеті "Столичные новости" за липень 2003 року я надибала тільки нині. Стаття, безперечно, класна! і цікава, і правдива...
Однак, я не про те...
У
цій статті знову натрапляю на критичне зауваження Ліні Костенко (перше
- ну, тобто для мене перше, бо хронологічно якраз навпаки - в "Notre
Damme"; там О.З. закидає Л.К., що Хмельницького в "Берестечку"
зобразила таким собі мало не примітивним селюком, плаксивим, питущим і
... безпорадним чи що...; ну, тут я нічого не можу ні заперечити, ні
погодитися... прочитання цього роману-у-віршах так і залишилося у мене
"в планах"; зрештою, надрукованим я його не зустрічала (хоч, можливо,
погано шукала, а знайшовши в електронному варіанті - заспокоїлась і
шукати перестала... Тільки-от прочитати - з духом чомусь не
зібралася...)
Я взагалі люблю
читати радше "в традиційний спосіб" і встих отих ґаджетів на кшталт
palm-book сприймати не хочу ;) Може й зручно, але... хай я буду
старомодна, та книгу гортати в руках - приємніше! ; хоч і з екрана
багато доводиться читати... Але цілий ррроман електронний - мої очі
навряд чи осилили б...
Так от, у цій статті п. Забужко зазначає (побіжно, для люстрації), що в "Марусі Чурай" авторка демонструє
приголомшливу необізнаність із найелементарнішими засадами
християнського віровизнання і .. з психологією людини XVII століття.
Ну
сумніваюся, що це обґрунтовано... І від того моє розчарування ще
більше! Мало того, що твір, який мені так подобався, який я напам'ять
знала - недосконалий, бо бракує йому достеменності... То, в принципі,
не так і суттєво... Страшно те, що я ж цього ніяким чином не помітила,
читаючи!!! Я не уявляю, яка саме там невідповідність.
Тобто, я не здатна критично оцінити цей твір, бо не маю на те належних знань.
Не освіта в мене - а суцільна прогалина!
Шкода,
рамки статті п. Забужко не дозволяли навіть у дужках уточнити, чим саме
хибують герої поеми Ліни Костенко... Та й, ясна річ, не її то справа -
вчити нас історії!!!
Видать, треба було, з постанням незалежності, різко провести переатестацію всіх дипломів вищої освіти! ;)
Принаймні,
з отих загальних для всіх фахів дисциплін - історії, мови... Щоби
привести , ну, і відповідні курси попередньо провести... Щоби виправити
вивихи освіти. :-D
... Ет, багато чого треба було, чого так і не провели, не зробили...
...Багато в кому, на жаль, я не просто помічаю те, на що вона вказує... ("невіру в будь-які мотиви людських учинків, окрім безпосередньо-корисливих"),
а - і це ще прикріше - бачу тенденцію тяжіння до цього, бачу втрату
раніше притаманного принаймні гіпотетичного ідеалізму; бачу
зацикленість на "матеріальних цінностях"... Чи я раніше того не
помічала? чи раніше їм то не так гостро стояло? чи раніше вони так щиро
надіялися, що держава таки зосередиться на вдоволенні матеріальних
потреб населення, а коли вона - хто б сумнівався - зосередилася на не
зовсім суспільних благах (та хто їх там взагалі зна, на чому вони
зосереджені?!) - тоді те питання стало їм як наріжний камінь поперек
горла! Не знаю...
Але коли я кажу,
наприклад, що мені дуже бракує невиданих державою словників
(тлумачного, етимологічного, не кажучи вже про двомовні...
спеціалізовані...) мене, переважно, обривають і заводять про нелади в
політиці, про якісь економічні показники, мовляв, спершу це треба
налагодити, а тоді вже книжки якісь "дрюкувати"... А коли згадаю
художню літературу!!!.... "Виданням якоїсь-там однієї книжки ситуацію не виправиш (- Так не одної ж! і стотисячними накладами!) - Без різниці! ...Все одно не виправиш..." Отак-от... приблизно... не зовсім дослівно... А чим же, власне, виправиш - то вже інша розмова...
а - і це ще прикріше - бачу тенденцію тяжіння до цього, бачу втрату
раніше притаманного принаймні гіпотетичного ідеалізму; бачу
зацикленість на "матеріальних цінностях"... Чи я раніше того не
помічала? чи раніше їм то не так гостро стояло? чи раніше вони так щиро
надіялися, що держава таки зосередиться на вдоволенні матеріальних
потреб населення, а коли вона - хто б сумнівався - зосередилася на не
зовсім суспільних благах (та хто їх там взагалі зна, на чому вони
зосереджені?!) - тоді те питання стало їм як наріжний камінь поперек
горла! Не знаю...
Але коли я кажу,
наприклад, що мені дуже бракує невиданих державою словників
(тлумачного, етимологічного, не кажучи вже про двомовні...
спеціалізовані...) мене, переважно, обривають і заводять про нелади в
політиці, про якісь економічні показники, мовляв, спершу це треба
налагодити, а тоді вже книжки якісь "дрюкувати"... А коли згадаю
художню літературу!!!.... "Виданням якоїсь-там однієї книжки ситуацію не виправиш (- Так не одної ж! і стотисячними накладами!) - Без різниці! ...Все одно не виправиш..." Отак-от... приблизно... не зовсім дослівно... А чим же, власне, виправиш - то вже інша розмова...
Однак, я не про те...
У
цій статті знову натрапляю на критичне зауваження Ліні Костенко (перше
- ну, тобто для мене перше, бо хронологічно якраз навпаки - в "Notre
Damme"; там О.З. закидає Л.К., що Хмельницького в "Берестечку"
зобразила таким собі мало не примітивним селюком, плаксивим, питущим і
... безпорадним чи що...; ну, тут я нічого не можу ні заперечити, ні
погодитися... прочитання цього роману-у-віршах так і залишилося у мене
"в планах"; зрештою, надрукованим я його не зустрічала (хоч, можливо,
погано шукала, а знайшовши в електронному варіанті - заспокоїлась і
шукати перестала... Тільки-от прочитати - з духом чомусь не
зібралася...)
Я взагалі люблю
читати радше "в традиційний спосіб" і встих отих ґаджетів на кшталт
palm-book сприймати не хочу ;) Може й зручно, але... хай я буду
старомодна, та книгу гортати в руках - приємніше! ; хоч і з екрана
багато доводиться читати... Але цілий ррроман електронний - мої очі
навряд чи осилили б...
Так от, у цій статті п. Забужко зазначає (побіжно, для люстрації), що в "Марусі Чурай" авторка демонструє
приголомшливу необізнаність із найелементарнішими засадами
християнського віровизнання і .. з психологією людини XVII століття.
Ну
сумніваюся, що це обґрунтовано... І від того моє розчарування ще
більше! Мало того, що твір, який мені так подобався, який я напам'ять
знала - недосконалий, бо бракує йому достеменності... То, в принципі,
не так і суттєво... Страшно те, що я ж цього ніяким чином не помітила,
читаючи!!! Я не уявляю, яка саме там невідповідність.
Тобто, я не здатна критично оцінити цей твір, бо не маю на те належних знань.
Не освіта в мене - а суцільна прогалина!
Шкода,
рамки статті п. Забужко не дозволяли навіть у дужках уточнити, чим саме
хибують герої поеми Ліни Костенко... Та й, ясна річ, не її то справа -
вчити нас історії!!!
Видать, треба було, з постанням незалежності, різко провести переатестацію всіх дипломів вищої освіти! ;)
Принаймні,
з отих загальних для всіх фахів дисциплін - історії, мови... Щоби
привести , ну, і відповідні курси попередньо провести... Щоби виправити
вивихи освіти. :-D
... Ет, багато чого треба було, чого так і не провели, не зробили...
... мабуть, найстрашніше - втратити здатність співчувати...
логічно... в Голодомор найбільше вижило неспочутливих...
з кредом "бережи власну шкуру - дери сусідську"
тому
не дивно, що комусь стає "совісті", скажімо, встановлювати мінімальну
заробітну плату нижче тим же "кимось"-таки встановленого прожиткового
мінімуму
а собі, очевидно, брати кілька тих "мінімумів", тверезо оцінюючи, реально потрібну для прожиття суму...
логічно... в Голодомор найбільше вижило неспочутливих...
з кредом "бережи власну шкуру - дери сусідську"
тому
не дивно, що комусь стає "совісті", скажімо, встановлювати мінімальну
заробітну плату нижче тим же "кимось"-таки встановленого прожиткового
мінімуму
а собі, очевидно, брати кілька тих "мінімумів", тверезо оцінюючи, реально потрібну для прожиття суму...
Оце на днях замислилася... що ж абревіатура спілки наших українських письменників звучить "спу"... дитячо-розмовний варіант слова "спати" в 1й особі однини теперішнього часу.
Мабуть, варто би створити альтернативу "НЕ СПІМО"
... Скажімо...
... можна ще Експериментальна... Егалітарна... абощо
головне - не спати :)
Мабуть, варто би створити альтернативу "НЕ СПІМО"
... Скажімо...
"Нова Естетська Спілка Письменників та Інших Мистецьких Особистостей"
... можна ще Експериментальна... Егалітарна... абощо
головне - не спати :)
Новіші публікації Старіші публікації Головна сторінка
Підписатися на:
Дописи (Atom)