Дзвінчині нотатки

"Свідки Єгови" такі тепер всюдисущі, що навряд чи кому цікаво буде читати про них, та все ж...

(Те, що вони уміють бути нав'язливими - теж ні для кого не секрет.)

Отож, верталася я сьогодні електричкою з Коростеня до Києва, і до мене підсіла жінка. Буцімто зацікавилася, що це я читаю. Вочевидячки, тільки для того, щоб у відповідь відкрити мені, що єдина книга, яку варто читати - це Біблія. А все решта - то людське і від лукавого.

Мої делікатні натяки на те, що книжку я читаю, бо вона мені цікава, не похитнули її усвідомлення своєї просвітницької мети (чи радше місіонерського покликання).

Однак, суть не в тім... Дала вона мені, як годиться, кілька їхніх брошурок. Оскільки, їхати вже залишалося недовго (вийшла вона в Ірпіні), я розміркувала, що заглиблюватися в мою книгу вже й не варт, нема коли. Думаю, погортаю ті брошурки, а книжку вже - в спокійній домашній обстановці.

І надибала таке ("Сторожевая башня" від 01.06.2008).

...Історія, в принципі, стандартна. Про навернення підлітка, який "був наркоманом і вів злочинний спосіб життя", до Бога.

Вразили ж мене міркування цього "неофіта".
Його рідний брат і більшість його друзів, які не полишили той спосіб життя, уже повмирали. Його ж, мовляв, від цього порятувало Знання з Божого Слова.
І тепер він "з нетерпінням чекає того часу, коли він насолоджуватиметься нескінченним життям ув обіцяному Богом новому світі".
???!!!
І ні слова про те, що там йому бракуватиме брата!
(По ідеї, брат, який не навернувся, не отримає усих цих божих дарів, не потрапить до цього "нового світу").
Як же він "насолоджуватиметься" без брата?
Оце житиме вічно - і ні разу йому серце не стиснеться болем від того, що брата нема з ним? І ніколи-ніколи не буде?! Усе життя не буде!
А стиснутися-то болем не може.
Бо ж сказано в Откровенні (21:4), що "ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше..."

...А він з нетерпінням чекає... Ну бо хіба ж ми сторожі нашим братам?